Бог над Богами / God over the Gods - Глава 11

Теодор так і сидів у цій «кімнаті». Він уже все перепробував, що тільки міг, але як і раніше йому ця ситуація здавалась безвихідною. Теодор чекав, він надіявся, що цей чортовий лабіринт врешті решт відкриє йому шлях для порятунку. Він не хотів померти у такому жахливому місці, як цей лабіринт. За його підрахунками, тут він зможе прожити набагато більше без їжі і води ніж десь в іншому місці. Адже імунна оболонка буде підтримувати його і не даватиме йому і шансів померти раніше. Теодор гадав, що це буде найжахливіша смерть: без світла, холодний, голодний, у «кімнаті» в якій обмежена кількість кисню і не свіже повітря. Теодор надіявся і надіявся. У нього більше не було сил робити щось інше, тому що він був виснажений різними видами думок.
Але в цей момент він відчув, що підлога під ним почала трястись. Він все ще сидів і його руки були на підлозі, через що він відчув тріщину, яка все поширювалася і поширювалася із центра «кімнати».
Теодор швидко підвівся і притулився до стіни всім тілом. Йому здавалось що підлога, на якій він зараз стоїть от-от провалиться.
ХРАППП
Він почув, як щось зламалося, відвалилося від чогось. Теодор зрозумів, що під ним пустота, прірва. Він ясно відчув як коло нього підлога прогинається і цей звук, що був раніше міг означати лише одне. Десь, швидше всього по центрі, підлога уже обвалилася і по його відчуттям, вона і дальше обвалюється. Він стояв і його охопив страх, він не знав настільки та прірва глибока і що там на дні.
Теодор так і продовжував стояти біля стіни і тріщини, які утворилися на підлозі, уже розповзлися по всій «кімнаті».
ХРААП ХРААП ХРААП ХРААП
Саме в цей момент почався обвал, але до Теодора він не дійшов. І тут він почав прислухатися, він хотів підрахувати, яка там приблизно висота падіння, тому він хотів почути звук каміння, який долітав до дна. Теодор почав рахувати секунди.
Один, два, три….
З того часу уже пройшло близько двох хвилин, але звуку так і не було чути. Теодор зрозумів, якщо він впаде, то швидше всього не виживе. Хіба що на дні протікає підземна річка і через це він не чув звуку падіння каміння. Але на його думку і досвід, мав бути хоча б якийсь звук. А від удару з водою він міг би бути ще голоснішим ніж від удару камінь об камінь.
Теодор уже не розумів, що тут відбувається.
ХРАААП ХРАААП
У цей момент Теодор відчув, як під ним пройшлися міріади тріщин і в один момент він перестав…
ПЕРЕСТАВ ВІДЧУВАТИ ПІД СОБОЮ ТВЕРДУ ЗЕМЛЮ.
Теодор відчув, як він опускається все нижче і нижче! Так, він почав падати.
«АААААААААА» — Теодор кричав, через страх, що він скоріш всього помре.
——————
Після того, як у лабіринт ввійшла група рятівників із науковцями, вони почали швидко пробиратися через різні тунелі, позначаючи на стінах місця де вони уже були. Це робилося для того, щоб в разі чого не заблукати. Також вони активували пристрій, який автоматично малював карту їх руху, що також поможе їм бути в курсі змін лабіринту.
Їм перед входом у лабіринт повідомили, що він реагує на пристрої, тому вони були дуже обережні у їх використанні.
Через деякий час блукання по лабіринті, вони зрозуміли, що ходять кругами. Тому вони почали думати, як вийти із цього замкнутого кругу.
«Можливо цей лабіринт набагато загадковіший чим ми думали і він реагує не тільки на пристрої, а ще й на те, як їх застосовують» — один із науковців дав своє припущення, яке підтримали всі інші. Тому вони виключили пристрій, що будує мапу, а також перестали мітити стіни.
Група рятувальників із науковцями уже ходили дуже довго і вони дійсно вийшли із замкнутого кругу, а отже теорія підтвердилася. Але вони все ще не могли знайти, хоч маленький слід Теодора, який наче крізь землю провалився.
Вони все шукали і шукали, але без результатно. Від моменту, як вони ввійшли в лабіринт, уже пройшло більше двох годин. Але знайти, хоч якийсь слід від Теодора було майже нереально.
Через деякий час у них відказало все обладнання і вони залишилися в повній темряві і один із науковців дещо зрозумів. «Можливо, що із цього лабіринту неможливо вийти із якимись підручними пристроями. А також у мене з’явилася думка, що він прямо зараз виганяє нас звідси і скоріш всього ми скоро вийдемо із нього».
Всі були шоковані цим припущенням,адже вони ще не знайшли Теодора і вони не можуть зараз піти звідси ніяк. Але сидіти не було смислу, тому вони потихеньку наосліп продовжили іти.
Один із рятувальників спинився і сказав: «Я не можу так просто піти, тут у цьому лабіринті прямо зараз знаходиться дитина, ми не можемо її тут залишити».
Але один із науковців, подумавши, сказав: «Скоріш всього, що та дитина уже давно вийшла. Це лише тоді буде вірно, якщо має ранішнє припущення окажеться дійсним».
Рятувальник все давно вирішив і слухаючи слова науковця, він почав скидати із себе куртку, після чого він її запалив і в тунелі зразу стало світло. «Ми продовжимо ходити поки не спалимо все, але ми знайдемо дитину».
Всі рятувальники кивнули і почали знімати верхній одяг, щоб бути готовим до підпалу.
ФУУУУУУХХХХХХХ
Але в одну мить у цьому тунелі знявся страшенний вітер. Всі були шоковані і ніхто не міг зрозуміти, звідки він взявся.
В один момент вогонь, що горів, потух і вітер перестав дути, він зник, а також було таке відчуття ніби його взагалі не було.
Рятувальники і науковці було шоковані. Що вони не робили, цей лабіринт їм завжди заважав. Кожен для себе зрозумів: нами лишається лише одне, а саме просто іти на осліп до виходу, адже ми не знаємо що лабіринт в собі ще ховає.
Обмінявшись поглядами, рятувальна група продовжила свій хід у повній темряві.
Вони все йшли і йшли. І тут вони побачили світло, це був вихід.
Група рятувальників вийшла із лабіринту. Після чого прохід, що був заді них, моментально закрився.
Всі були шоковані. Їх дійсно вигнав лабіринт. Вони пробули там рівно три години, але Теодора так і не знайшли.
Шок ще досі не пропадав із їхніх облич, але незважаючи на все що сталося, вони направилися до обсерваторії, щоб все таки зрозуміти, що там з ними сталося і чи вийшов звідти Теодор.