Бог над Богами / God over the Gods - Глава 12

Після того, як рятувальники зайшли в лабіринт, всіх учнів почали евакуювати із Оазису, з митою запобігти ситуації, яка сталася з Теодором, Розою і Енеєм з його бандою. Через що, на острові, тепер нікого не було, крім рятувальників, науковців і Теодора.

Коли всі вернулися, їм наказали розійтися по кімнатах і займатися своїми справами. А Енея із його бандою повели до вчителів на «допит». Роза тим часом пішла у свою кімнату, у неї був дуже поганий настрій, вона переживала за Теодора і хотіла поквитатися з Енеєм.
Роза зайшла в свою кімнату, у неї якраз із вікна було видно Оазис. Вона підійшла ближче і дивилася не моргаючи на те місце, де вони востаннє бачилися з Теодором. Роза дуже довго дивилася у вікно і про щось із смутком думала.

———-

Через багато часу вернулася група рятувальників, яка зразу направилася до головних обсерваторії. Вони хотіли розказати, що сталося на острові, а точніше в лабіринті.

Після того, як рятувальна група зайшла в головний зал, почалася дискусія і довга розмова про острів і лабіринт, а також про останню дитину, яка не вийшла із лабіринту, про Теодора.

Всі обговорення закінчились і всім учням дали звістку, що вони через три дня вирушають додому.

Всі були обуренні цим повідомленням, адже це повинна була бути довга поїздка, а вони тут навіть одного тижня не пробули. Але попри всі обурення, які виникали в учнів, ніхто не посмів не послухатися, через що всі учні насолоджувалися останніми трьома днями в обсерваторії.

Роза почувши цю звістку, зраділа і вона подумала «Невже Теодора знайшли і він уже в обсерваторії?»

Вона швидко побігла до Теодорової кімнати, відкрила двері, які не були закриті, і увійшла в кімнату, але там нікого не було.

«Можливо він ще із вчителем, або із групою рятувальників». – Подумала Роза.

Після чого вона вже побігла до вчителя в кабінет. Коли Роза прибігла, вона швидко увійшла в кабінет, де і сидів вчитель, але прямо зараз там ще й були Еней з бандою. Тут явно розбиралися, що сталося на Оазисі.

Вчитель побачив розу, яка увійшла в кабінет і дивилася спершу з посмішкою, але потім вона змінилася на вираз, наче вона вступила в лайно і старалась його стряхнути.

«Роза, можеш присісти і послухати, а також доповнити, або ж сказати чи вони брешуть, чи ні». – Вчитель поманив Розу рукою, показуючи на місце де вона може сісти.

Але було таке враження, ніби Роза не слухала вчителя і пізніше вона спитала: «Вчитель, а де зараз Теодор, я можу його побачити і з ним все добре?» Роза дивилася на вчителя таким поглядом, ніби чикала самої найприємнішої звістки на планеті.

Вчитель став у ступор, він не знав як відповісти, але набравшись сил, він сказав: «Роза, тут таке діло, група рятувальників не змогла знайти Теодора, а також його ніде не було на острові, а лабіринт закрився і уже пройшло стільки часу, але досі ніякого проходу не було виявлено. Роза, все буде добре, ми знайдемо Теодора, не переживай».

Протягом цього всього речення у Рози дуже часто мінялася міміка і прямо зараз вона була розбита на багато частинок, а її серце щемило, але вона змогла видавити із себе хоч якесь речення.

«Але… Ми ж… Їдемо через три дні до дому… Ви його знайдете до того часу…?»

Вчитель не міг відповісти, він просто обернувся, щоб не було видно по очам його емоції і сказав: «Все буде добре, можеш піти віддихнути і поспати».
Роза почувши ці слова і тон вчителя, зрозуміла, що все дуже складно і її настрій і без того поганий, став ще гірший. Вона сказала: «Дякую…» Після чого маленькими кроками вийшла із кабінету, закривши за собою двері.

Після того як вона закрила двері, вона не спішила іти. Роза притулилася до стіни і потихеньку начала опускатися, після чого впала на коліна.

КАП КАП КАП КАП

Сама того не чекаючи, у неї потекли сльози. Роза не знала скільки вона там просиділа плачучи, але зараз вона підняла руку і прикрила очі, після чого сказала дуже ніжним голосом, яким ще ніколи не говорила: «Не смій помирати… Не смій…»

Через деякий час вона встала і пішла у свою кімнату, замкнувшись і нікого не впускаючи.

———

Коли Роза вийшла і закрила двері, Еней почав дуже єхидно посміхатися, думаючи в голові «Хах, так йому і треба. Тепер Роза точно буде моєю!»
Вчитель так і стояв спиною до учнів, було таке враження, ніби він думав «А чи я правильно все сказав, можливо потрібно було…» Але після короткого мовчання він повернувся і дивився на Енея злими очима.

«Еней, ти ж розумієш, що ти понесеш покарання за свої вчинки? Тебе навіть можуть вигнати із школи і не тільки тебе, а всіх вас!» — Вчитель був дуже розумний, через що від нього не могла сховатись та байдужість, яку випромінював Еней.

«Ти мене чуєш чи ні? Відповідай негайно!» — Вчитель став дуже злим.

«Я вас чудово чую, але у вас немає доказів, що я щось зробив і до того ж всього, про це потурбується моя сім’я» — Еней дивився вчителю прямо у вічі, не боячись, що той хоч щось йому зробить, або ж скаже, після того, як він заговорив за свою сім’ю.

«Хах, не маю доказів? Ти впевнений?» — У цей момент вчитель дістав планшет і дав його Енеєві, щоб той прочитав.

Еней подивився на планшет, але нічого не сказавши, він його взяв і почав читати. Буквально за одну хвилину його лице змінилося із зовсім безстрашного, на боягузливе, адже в планшеті йшлося про тест крові на інші речовини і він показав позитивний результат, але не в його сторону.
«Ми вже обшукали твою кімнату і знайшли ось це» — Вчитель витяг із кишені баночку, на якій писалося «Снодійне» і після чого він сказав: «Саме цей препарат було знайдено у мене в крові і в крові інших п’яти вчителів, які поїхали на Оазис. Ну що, ти ще хочеш брехати і відговорюватися?»

Еней дивився на баночку, яка стояла на столі, після чого він заорав, як божевільний.

«ЦЕ НЕ МОЄ! МЕНІ ПІДКИНУЛИ! ЦЕ НЕ МОЖЕ БУТИ МОЇМ НІ НІ НІ, ВИ ВСІ ХОЧЕТЕ МЕНЕ ПІДСТАВИТИ! І Я…»

«ТИХО! Закрий свого поганого рота і ні слова більше! Дальше буде розбиратися дирекція школи і поліція!» — Договоривши, вчитель вигнав із свого кабінету Енея і його банду, після чого сів на стілець і почав думати про те, що він сказав Розі і що він скаже батькам Теодора.