Бог над Богами / God over the Gods - Глава 16

Теодор бачив перед собою темноту, він прокинувся, але не відкривав очі, адже він чув у своїй голові голос старого чоловіка.

«Мільйони років назад, коли я ще був живий і було багато різних Богів, один із них взяв мене в учні. Він навчав мене різних технік і мистецтв Богів. Але, коли я дожив до кінця свого життя, мій хазяїн наказав мені створити пілюлю Божого Слова, багато пілюль, після чого розкидати їх по всім світам. Я зробив те, що він просив і також в додачу у кожну пілюлю я вклав частинку своєї душі. Але люди дуже слабкі створіння. У мить коли вони ковтали пілюлю, то вмирали. Після чого я кожну пілюлю, яких було більше мільйона, розділив ще на мільярди таки самих, але слабших у мільярди разів. Тепер ніхто не міг померти від неї, але пізніше її почали вважати непотребом. А єдина цінність, як вони вважали, була в тому, що з’ївши її, ти міг розуміти всі мови, які тільки існували. Були також випадки, коли одиниці із тих хто з’їдав цю пілюлю і всього на всього лише легенько доторкнувшись до Мистецтва Божого Слова, ставали імператорами імперій, королями королівств. Ти зміг зрозуміти Мистецтво Божого Слова, а отже твоє майбутнє не можливо передбачити… Можливо ти задаєшся питанням, чому це я говорив слова «коли я був живим», так от, ти розмовляв і чуєш голос моєї душі, яка була розділена на дуже багато частин і та сила, що я тобі показав – це лиш маленька вершина айсберга. У світі, в який ти попав, тобі із твоїм слабким тілом буде дуже важко вижити, тому я тобі, на знак вдячності, дарую техніку, яку, думаю ти дуже просто зрозумієш і зможеш її успішно культивувати. Вона укріпить твоє тіло і не тільки його. Ну що ж, тепер перейдемо до самого Мистецтва Божого Слова. Для смертних можливо зрозуміти лише шість її рівнів із дванадцяти. За всі свої прожиті роки я зміг культивувати всього на всього чотири із них: 1-й рівень «Слово Вожака»; 2-й рівень «Слово Патріарха»; 3-й рівень «Слово Короля»; 4-й рівень «Слово Імператора», а також два останніх для смертних: 5-й рівень «Слово Доктора»; 6-й рівень «Слово Вбивці». Коли ти вийдеш на перший рівень, то вся інформація про нього спливе у тебе в голові, але хоч ти і зрозумів Мистецтво Божого Слова, культивувати його дуже важко. Надіюсь ми ще зустрінемося і я вже буду дивитися не на слабака, а на всесильного короля…»

Голос почав стихати і пізніше зовсім зник. Теодор відчув приплив енергії, а також нової інформації. Це була та техніка, що по словам старого могла укріпити його тіло.

Коли інформація закінчила поступати, то в його розумі сплили три слова «Тіло Короля Драконів». Ця техніка, про яку говорив старий, що може укріпити тіло. Вона складалася із десяти рівнів, а також разом із нею було вкладено інформацію, як культивувати цю техніку.

Теодор ще довго лежав із заплющеними очима, роздумуючи над словами старого чоловіка і над техніками, які він отримав.

Відкривши очі, він піднявся із ліжка і роздивлявся інтер’єр цієї кімнати.

Тут як і раніше тут було багато ліжок із тумбочками, а стіни явно змуровані із твердого камінця, що надавало цьому приміщені якоїсь плебейської аури.

Теодор, роздивившись всю кімнату, помітив двері. Він хотів пройти до них, але зрозумів, що він стоїть повністю голий! Теодор шукав очима свою одежу, але її не було.

Скр-і-і-і-і-п

Теодор почув, як хтось відкрив двері, він хотів швидко чимось прикритися, але до найближчого ліжка була дуже далеко. Теодор уже почав рухатися і майже добігши до ліжка…

«Ая-яй, хіба можна так вільно розходжувати по кімнаті, не маючи спідньої білизни?»

Він почув жіночий голос і зразу ж весь почервонів. Спокійно повернувшись, прикриваючи своє «місце», Теодор пішов потихенько до свого ліжка, після чого вкрився і мовчав, як останній партизан.

Ця дівчина була не та, яку він бачив раніше. Вона була одягнена зовсім по іншому і її одежа явно підкреслювала її фігуру. Повна протилежність, як небо і земля.

Дівчина підійшла до його ліжка і на сусідньому лишила якусь перлину.

«Я принесла тобі одяг. І хіба ти ще не повинен спати? Ти ж лише вчора проковтнув пігулку Мови! Як так вийшло, що ти уже прокинувся?»

Дівчина дивилася на Теодора здивованим поглядом, а пізніше шокованим. Вона не могла повірити, що після того, як Теодор з’їв пігулку Мови, він проспав всього на всього один день, це було неймовірно.

Теодор подивився на неї здивованим поглядом і запитав: «А що тут такого?»

У дівчини, після його фрази, обличчя стало нагадувати вираз, ніби вона побачила якесь чудо і не могла його зрозуміти.

Вона нагнулась, поклавши руки на ліжко і дивилась йому прямо у вічі, після чого сказала: «Ти ще й можеш говорити? Це просто якісь чудеса. Зазвичай, після того, як ти проковтнув пігулку Мови, то неможливо проснутися раніше чим через тиждень, а говорити, так взагалі можливо лише через місяць. І неважливо скільки ти разів їв пігулку Мови, завжди ти будеш спати тиждень – це такий побічний ефект. Але ти… Всього лише один день… Ні, одна ніч… І ти можеш розуміти і говорити, просто дивовижно».

Теодор, через те, що вона так близько підійшла, трохи смутився, але швидко взяв себе в руки.

«Хіба це настільки дивовижно, як ти кажеш? І взагалі, де я знаходжуся?» — Теодорові конче потрібно було дізнатися де він зараз і що йому робити дальше.

І тут у дівчини знову був шок на обличчі. Вона раніше не звернула увагу, як говорить Теодор, але зараз…

«У тебе така чиста мова, аж мурашки по шкірі!» — дівчина була дуже здивована, адже коли говорив Теодор, то у голосі відчувалася якась сила, що заставляла її відноситися до нього по іншому. Тому, хоча вона досі була шокована, але слухняно відповідала.

«Так, це дуже дивовижно і ти зараз знаходишся у периферійній лікарні нижчого класу». – Дівчина так і дивилася на Теодора здивованими очима, не відводячи від нього погляду.

«У лікарні? Зрозуміло. А ти хіба не принесла мені одяг? Я щось його не бачу». – Теодора досі мучило те, що він лежав голий, тому він спитав про одяг, якого не бачив.

«Він у просторовій перлині». – Піднімаючись, м’яко відповіла дівчина. Вона взяла ту перлину і через секунду з’явилося біле світло і в рука у дівчини опинився одяг, якого раніше не було.

Теодор здивовано дивився на ту перлину, що була в руках у дівчини.