Бог над Богами / God over the Gods - Глава 17

Просторова перлина – це предмет, який незважаючи на його малі розміри, міг ховати у собі дуже великий простір, куди можна помістити будь-який неживий предмет. Також їх розділяють по характеристикам: кількість вільного місця, яке можна заповнити; захист від пограбування, а також його міцність.

Дівчина пояснила Теодорові про просторову перлину, після чого запитала: «Як ти можеш не знати про таку річ? Це ж просто неможливо не знати про таке елементарне».

Теодор промовчав. Він не міг сказати, що просто провалився у якусь прірву і опинився тут.

Його досі цікавила та просторова перлина, тому він сказав, щоб дівчина розповіла більше про неї.

«Ну, просторова перлина із найнижчого класу просторових предметів. У ній дуже мало місця і її може відкрити любий, а також вона дуже просто ламається. Набагато краще у використанні проявляє себе просторовий перстень, або ж просторовий мішечок. У них зазвичай більше місця і вони більш міцніші».

Теодора цікавило, по якому принципу він працює, але дивлячись ні дівчину, він розумів, що вона навряд чи дасть йому точну відповідь.

«Зрозуміло. А ти можеш розвернутися, щоб я одягнувся?» — запитував Теодор у дівчини, яка явно не хотіла повертатися. Дівчині сподобалося з якою витонченістю говорить Теодор. Але вона швидко прийшла в себе і відвернулася.

Теодор піднявся і швидко одягнувся у його нову одежу. Вона була зручна, але виглядала, як одяг бідної людини.

Теодора все ще цікавила думка, як він сюди потрапив і чому був голим, тому він запитав це у дівчини.

«Тебе знайшли у рові із Всепоглинаючою водою. Вона розтворила твій одяг, після чого тебе принесли сюди. І взагалі, як ти умудрився туди впасти. Я ж гадаю ти не спеціально туди скочив?» — дівчина дивилася на Теодора і хотіла почути відповідь.

«Я не пам’ятаю». – Теодор не хотів говорити, що з ним трапилося, тому він сказав те, до чого дуже важко прикопатися.

Дівчина почула відповідь і вона була трохи здивована, але пізніше сказала: «Ну раз так, то твій курс лікування ще не закінчений, тобі потрібен відпочинок, а також буде добре, якщо ти відновиш пам’ять. А то знаєш, не кожний полізе у Всепоглинаючу воду».

Теодор подивився на дівчину і в одну мить зрозумів, що він все ще не знає її імені.

«Мене звати Теодор, а тебе…»

«Арета!»

Теодор не вспів договорити, як почув голосну відповідь дівчини. Вона явно чекала цього питання, через що її відповідь була блискавична.

Він здивувався і ще раз окинувши її оком підійшов ближче і простяг руку.

«Будемо знайомі». – Арета дивилася на руку Теодора, після чого із безстрашністю також простягнула руку.

Вони пожали руки.

«Будемо знайомі». – Також відповіла Арета, а після чого додала: «Раз ми вже знайомі, то можна я буду тебе звати Тео? Так просто зручніше».

Теодор посміхнувся. Він сам хотів їй це запропонувати, але вона його випередила.

Теодор просто кивнув головою.

Коли вони стояли так близько, то Теодор помітив, що Арета була не високою, десь йому по плече. У неї також, як у тієї жінки, яку він бачив раніше, були білі, як сніг, волосся і брови. Але очі були не сірі, а чисто білі, а на місці чорної зіниці, була сіра, не як у звичайних людей. У цілому вона була дуже красива.

«Я все хотів запитати, у якому я місті знаходжуся, як воно називається?» — Теодор, ще коли падав, бачив той великий мегаполіс і він хотів знати його назву.

«Місто? Ааа…? Хах, я вже й забула, коли це його називали містом. Прямо зараз, Тео, ти знаходишся в Королівстві Чорного Неба».

«Королівство Чорного Неба?» — Теодора здивувало слово «королівство». Він гадав, що це буде якась країна, але це оказалося королівство, та ще й із такою дивною назвою.

«Так. Тобі мабуть цікаво чому воно так називається?» — Запитала Арета, думаючи, що Теодорові дійсно цікаво, але його це мало чим цікавило, адже він не знав, чому досі живий і як він не вмер після такого довгого падіння. Тому Теодора більше цікавила Всепоглинаюча вода у якій, за словами Арети, його знайшли. Але він просто продовжував слухати розповідь дівчини, про Королівство Чорного Неба.

«На цьому місті, де зараз знаходиться Королівство Чорного Неба, раніше велися дуже жорстокі війни. І через них, штучного сонця більше немає, тому королівство постійно занурене у пітьму. У всіх великих королівств є штучне світило. Воно помагає людям оборонятися від монстрів, а також це набагато зручніше, чим світлові камені».

Теодор почув дуже багато незнайомих для нього термінів і назв, але поки що він не намагався більше про них дізнатися, адже йому конче було потрібно дізнатися, яким чином він вижив.

«Арета, а ти можеш мені більше розказати про Всепоглинаючу воду?» — Теодора це дуже цікавило, тому він намагався побільше дізнатися.

Арета не спішила відповідати. Вона явно про щось думала.

«Знаєш, про неї можна дуже багато говорити і я не розумію, чому твої знання такі погані. Тому, краще раз побачити, чим сто разів почути». – Арета взяла Теодора за руку і швидким темпом повела до дверей, вона хотіла йому все показати і розказати, адже зараз він їй нагадував дитину, яка не бачила світу і всім цікавилася.