Бог над Богами / God over the Gods - Глава 19

Теодор ішов по різних вулицях, слухаючи цікаві розповіді Арети із її життя.

Вони дійшли до якогось озера. Воно було абсолютно зеленим і віддавало ізумрудним відтінком.

«Ну ось ми й прийшли. Це озеро із Всепоглинаючою водою». – Арета дивилась на озеро, кажучи Теодору, що це та сама Всепоглинаюча вода, якою він цікавився.

Все озеро було оточено берегом із якогось металу. Теодору спершу це здалося дивним, але подумавши, він зрозумів. Так як це Всепоглинаюча вода, значить вона може поглинати навіть землю з якою вона торкається.

Арета помітила, що Теодор дивиться на берег і на те що в нього під ногами, тому вона сказала: «Це дуже міцний метал, який надзвичайно важко зламати, або ж розплавити. Всепоглинаюча вода поводить себе дуже агресивно, вона поглинає все, що тільки попадається на її шляху, а також з кожним роком її стає все більше і більше. Таке враження, ніби вона росте, поглинаючи абсолютно все. Якби не було цього металу, який занурений на дуже велику глибину і повністю оточує озеро, Всепоглинаюча вода давно б вже поглинула пів-королівства».

Теодор слухав Арету, але на його лиці не було здивування, він і так все зрозумів.

Він підійшов ближче до озера і дивився на зелену воду, яка віддавала ізумрудним відтінком.

Теодор взяв камінь і з усієї сили кинув його у Всепоглинаючу воду.

Абсолютна тиша

Камінь у момент доторку до води, не видав жодного звуку зіткнення. Всепоглинаюча вода, яка була спокійною, так і залишилась спокійною і навіть хвиль не було видно.

Камінь без перешкод занурився у воду і почав тонути все глибше і глибше.

Теодор дивився на камінь, який все ще тонув. Він все зрозумів.

Всепоглинаюча вода може поглинути абсолютно все: починаючи від кінетичної і закінчуючи потенціальною енергією, а також, можливо і багато інших енергій.

Арета дивилась за діями Теодора і посміхалася.

«Яка тут глибина?» — запитував Теодор. Йому дійсно було дуже цікаво, наскільки може бути глибоке це озеро, яке постійно стає все більшим і більшим.

«Ніхто не знає» — Відповіла Арета.

Теодор швидко повернувся і дивився на Арету із здивуванням «Як це? Ніхто не знає? Невже воно дійсно настільки глибоке?»

«Озеро Всепоглинаючої води дуже і дуже глибоке, але це ще не все, – Арета прижмурено дивилась на Теодора, продовжуючи говорити. – Із кожним метром глибини, тиск збільшується настільки, що через десять метрів, слабку людину просто роздавить. Також із збільшенням глибини, роз’їдаюча сила Всепоглинаючої води збільшується. Але ти, якимось дивом вижив, хоча й був на глибині чотирьох метрів, коли тебе знайшли, дуже велику кількість часу. Ніхто не знає стільки ти там пролежав і чому взагалі ти не пішов на дно озера, як ти тримався на цій відмітці?»

Теодор уважно слухав, але не розумів, чи це дійсно так неможливо, як каже Арета.

«Багато із майстрів культивації занурювалися в це озеро, але доходили тільки до ста метрів, після чого вони відчували дуже сильний жар по всьому тілі і з усіх сил неслися на поверхню, але деякі так і не вспіли вийти із цього озера». Арета все продовжувала розповідати, дивлячись на Теодора, який начебто не вірив її словам.

У-у-у-у-у

Теодор стояв коло берега і почув звук, який доносився із його живота.

Так, він був голодний і його живіт просив їсти.

Теодор вмить почервонів, а Арета, посміхаючись, прикрила губи рукою і сказала: «Ой, невже хтось проголодався, хех».

Теодор не їв ще від того моменту, як опинився тут, але через великий шок і адреналін, а також Боже Слово, він не відчував голоду. Але прямо зараз, він витратив абсолютно всю енергію і відчував просто велетенський голод. У нього було відчуття, що він зможе з’їсти кабана.

Тому він і Арета пішли назад до лікарні, щоб поїсти і щоб Теодор все обдумав.

———

Теодор сидів сам у кімнаті, він роздивлявся просторову перлину. Вона його дуже сильно шокувала. Як може такий маленький предмет, мати так багато в собі місця? Якби це побачили люди із поверхні, вони б сказали, що цей предмет безцінний, а для перевезення великої кількості вантажу, ще безцінніший.

Він заглядував у середину тієї перлини, після чого діставав комплект одежі і знову клав його назад. Теодор намагався зрозуміти, як це працює? Також він був здивованим, через те, що міг спокійно своєю свідомістю залазити у цю перлину і роздивлятися, що там є.

Роздивляючись просторову перлину, його око впало на світлові камені, про які йому розказувала Арета. Теодор подивився на свою руку, яка досі боліла, через ті дивні опіки. Він розумів, що це не термічні опіки, а явно хімічні, або ж радіаційні. Але вони були занадто малі, щоб їх відрізнити, тому Теодор піднявся і підійшов до світлових каменів.

Його рука направилась до того світла, через яке він не міг побачити, але вмить зупинилась. Він не знав, як воно на нього з часом вплине.

Після пари подихів, він стиснув кулак на лівій руці, а правою зажав те світло у своїй долоні. Теодор знову відчув холод, але стиснувши руку сильніше, він вийняв один із світлових каменів і світло потухло. У його руці опинився один із світлових каменів, який віддавав легеньким червоним відтінком.

Теодор дивився на нього, але не міг згадати, що за мінерал. Його точно не було на поверхні, а отже Теодор не знав, які у нього властивості і чим він небезпечний.

Тримаючи його протягом пари секунд, він відчув біль у році. В одну мить він переріс із легенького у просто пекельний біль.

А-а-х!

Бах

Теодор не витримав болі і рефлекторно викинув світловий камінь із своїх рук.

Він тримався за свою руку іншою, але та безконтрольно трусилася і дуже сильно боліла. Теодорова рука і так була в опіках, а зараз взагалі вся долоня покрилась опіками і була абсолютно червона.

Він відчував дуже великий біль, але дивився на руку спокійними очима. Теодор роздивлявся опік, він хотів зрозуміти якого він типу.

Після пари подихів, Теодор все ще дивився на свою руку, але це вже був погляд, який розумів, що сталося.

Він зрозумів, що це був радіаційний опік.