Бог над Богами / God over the Gods - Глава 22

Теодор відкрив очі.

Перед ним відкрився світ, який він уже раніше бачив.

Це був абсолютно пустий простір, який переливався різними відтінками червоного ефіру.

Теодор так само, як раніше, плив по цьому безмежному світу, але ніякого голоса, який був раніше, він не чув.

У цьому просторі, який старий чоловік, ще раніше, назвав його свідомістю, він себе відчував занадто спокійно.

Теодор почав вірити, що він знаходиться у своїй свідомості, адже у цьому місці він мислив наскільки ясно, що це його шокувало. І на його думку, так ясно мислити, люди на таке просто не здатні, але у цьому місті, його свідомості, можливо, прокидаються всі можливості людського мозку.

Він відчував, як один потік інформації проходить за іншим через його думки, а потім вони разом утворюють картину, яку він раніше і не думав бачити. І так зв’язуються абсолютно всі потоки, утворюючи безкінечний простір упорядкованих думок.

У перше, коли він потрапив у свою свідомість, Теодор не відчув цього, але зараз його думки були, як неперевершено складені пазли.

Можливо, за все життя він не відчув би такого неперевершеного спокою і такої дивовижної ясності в думках, але зараз у нього просто не було часу насолоджуватися цим блаженством, Теодор все ще шукав у своїх спогадах, хоч щось, що йому поможе.

Теодор довго простояв із закритими очима, але із своїх шкільних спогадів, він не знайшов нічого корисного. Ну авжеж, він же потрапив у невідомий для нього світ і не тільки для нього, а для всіх людей із поверхні.

Коли Теодор дійшов до його нещодавніх спогадів, про його розмову із загадковим старим чоловіком, він блискавично відкрив очі і так само викрикнув наступні три слова: «Тіло Короля Драконів!»

Теодор зразу відчув, як вся інформація, яка була пов’язана із технікою «Тіло Короля Драконів», почала вливатися в його мозок і щільно там осідати.

Через мить, вся інформація була успішно ним зібрана і вивчена.

«Хех, це просто дивовижно! Хіба може це все існувати!? Мої думки швидші любих людських думок, а ця техніка – це просто якесь диво! Вона дійсно може укріпити моє тіло і не тільки його, але… Спосіб її вивчення, розуміння і культивації дуже дивний. Невже це дійсно потрібно наражати своє тіло на різні види болю і тиску. Тобто, іншими словами, кидати його у несприятливі умови… Схоже на гартування зброї».

Теодор досі в думках роздивлявся цю техніку і на його думку, вона дійсно могла помогти. Тому він почав старатися її зрозуміти, але розуміти це таке, набагато важче – це її культивувати.

Через мить, у Теодоровій голові з’явився, ще один потік інформації. Із нього він дізнався про перший рівень із десяти, а саме: 1-й рівень «Шкіра Короля Драконів».

1-й рівень здатний укріпити твою шкіру і вона стане міцнішою за любу сталь, а також вона може віддавати деяку частину шкоди, яку тобі нанесли фізично по твоєму тілі і неважливо чи це жива істота, чи не живий предмет.

Отримавши таке пояснення Теодор обрадувався, адже він за долю секунди зрозумів 1-й рівень техніки «Тіла Короля Драконів», але спосіб культивації був дуже жорстоким.

Як Теодор казав раніше, потрібно наражати своє тіло на небезпеку, що точно буде супроводжуватися болем. І саме через біль, ця техніка така важка в культивуванні.

Пройшло пару подихів спершу ніж Теодор все обдумав із цією технікою і у нього з’явилася ідея, де можна буде її культивувати. Але проблема із радіацією так і не вирішилася. Вона так само впливає на його тіло і йому потрібно його укріпити. У Теодора вже для укріплення тіла є техніка, тому його переживання, дещо спали, але не повністю, адже, якщо він не вспіє її вчасно культивувати, то вона йому не поможе.

Теодор перевів свої думки на інший подарунок, який йому дістався від пілюлі «Божого Слова», а точніше «Мистецтво Божого Слова».

Його думки кинулися у саму глибину цього мистецтва, але це було наскільки глибоко, що його голова почала боліти, а тіло почало трясти.

За мить він відчув, що його свідомість розривається на куски.

«ААААААА!»

Теодор відчув біль, який просто не можливо описати словами.

Він підніс свої руки до голови і з усієї сили, яка у нього була, його пальці почали продавлюватися в голову.

Теодор хотів її приглушити, тому тримався за голову з усієї сили.

Весь цей час він кричав не своїм голосом.

Ця біль тривала всього на всього мить, але його ще досі корчило від того відчуття.

———

Теодор не знав, скільки пройшло з того часу, як він відчув той біль, але він досі тримався за голову і щось тихо шепотів собі під носа.

———-

Пройшло ще багато часу.

Теодор забрав руки від голови, він почав себе заспокоювати.

«Це всього на всього моя свідомість, це не реально… Це свідомість… Але… Як взагалі може існувати такий біль… Напевно… Якби не свідомість… Де зараз я… Я б уже…»

Його думки почали заспокоюватися, але страх перед «Мистецтвом Божого Слова», лише продовжував рости.

«Навіщо він… Сказав мені про… Нього…?»

Теодор дійсно почав дуже сильно його боятися. Він гадав, що якби він занурився ще глибше, то його свідомість не витримала і він став би овочем, або ж просто не витримав болі і помер від шоку.

Але тут Теодор зібрався з думками і знову відчув ту саму ясність, яку він уже давно не відчував.

Заспокоївшись, його думки знову наділилися тою самою гнучкістю і швидкістю.

Теодор почав дуже довго думати…

—————

З того моменту, як Теодор втратив свідомість, пройшло близько двох годин і Арета час від часу його навіщала.

Ідучи вже який раз до Теодора, вона не вспівши відкрити двері, почула болючі стони, через що вона просто блискавично забігла в кімнату і підбігла до Теодора, який прямо зараз взявся руками за голову і зціпивши зуби, терпів якийсь біль.

«Ахх, Тео!» — Арета швидко присіла і почала його будити, але нічого не виходило.

Його очі були дуже сильно закриті і пальці давили на голову дуже великою силою. Із його зубів доносився дуже жорсткий скрегіт і його болючий голос роздавався по всій кімнаті.

Арета була налякана, вона не знала що з ним коїться.

Підійшовши ще ближче і сівши на ліжко, вона обійняла його двома руками і хотіла забрати його пальці від голови, але вони були наскільки сильно прижаті, що навіть із усією її силою вона не могла їх зрушити з місця.

Арета була шокована, але через пару подихів, її почав пробирати страх…

Із носа, очей, вух, а також із тих місць, куди були прижаті пальці Теодора, почала текти кров. Вона була ненормально чорною.

«Тео! Теоо! Прокинься… Я тебе прошуу!!»

Кап Кап Кап

Арета обіймала Теодора ще сильніше і із її очей потекли сльози. Їй було дуже страшно, вона боялась, що він покине цей світ і Арета не знала, що з ним коїться.

Його пальці все дужче почали давити на голову, але скільки Арета не старалась, вона все ще не могла їх забрати.

Пройшла одна година.

Арета так і обіймала Теодора. У неї все лице було заплаканим, вона просто не знала, що робити.

Хватка Теодорових пальців почала слабшати, поки зовсім не зникла.

Його руки опустилися і на обличчі більше не було того напруження. Але все лице Теодора було в крові, він був повністю залитий кров’ю і слізьми.

Теодор весь тремтів і все його тіло також покрилося потом.

Кров, піт і сльози, все змішалося… Але його тіло за одну мить перестало трястися, а на лиці намалювалася слабка посмішка…

Арета ще сильніше обійняла Теодора і коли вона побачила на його обличчі посмішку, її серце відчуло якесь полегшення.

Вона не розуміла, чому вона так переживає за цього незнайомця, якого взагалі не знає.

————

Все ще у свідомості.

Теодор так і продовжував думати, а біль повністю зникла.

І коли він повністю заспокоївся, а також все обміркував, то його очі стали нагадувати дві зірки, які горять все сильніше і сильніше, набираючи енергію для вибуху.

Його думки знову погрузилися у «Мистецтво Божого Слова», але цього разу він занурювався дуже повільно, прощупуючи кожен сантиметр цього мистецтва.

Теодор розумів, що якщо він не попробує ще раз, то можливо шансу уже не буде. А що, якщо це його останній шанс на порятунок? Він цього разу був дуже обережний.

Занурення у світ «Мистецтва Божого Слова» стало для нього справжнім випробуванням. Із кожною секундою навантаження на його свідомість все росло і росло.

Але в порівнянні із швидким зануренням, повільне приносило йому дуже велике задоволення і навіть… Радість?

Його думки ставали все чистіші і ясніші, навіть ще кращі ніж були раніше.

Повільне розуміння «Мистецтва Божого Слова» — це дійсно кращий шлях для його культивації.

Пройшло дуже багато часу з моменту його розуміння і занурення в це мистецтво Богів.

І по його відчуттям, він уже розумів його набагато глибше, ніж коли вперше зіткнувся із його глибинами.

Він його розумів і занурювався все глибше і глибше.

Через деякий час, він почав відчувати біль, але цей біль в порівнянні із тим, що був – це просто квіточки.

Тому він продовжував занурюватися і розуміти все глибше.

Через деякий час, він відчув своєю свідомістю бар’єр, через який він не міг пройти дальше.

У нього було таке відчуття ніби там стоїть якась стіна, через яку неможливо перелізти, або ж обійти. Тільки зламати і зануритися все глибше і глибше.

Теодор старався з усіх сил, але він не міг навіть легенько тряснути той бар’єр.

Після того, як він занурився наскільки глибоко, його розуміння «Мистецтва Божого Слова» перейшло на зовсім інший рівень і Теодор відчував, що якщо він проб’ється крізь цей бар’єр, то його розуміння світу в цілому зміниться просто до колосальних розмірів.

Він посміхнувся і відчув дуже велике хвилювання. Теодор зрозумів, що культивація, як вогонь і із нею потрібно бути обережним, тому що можна поранитися.

Застрягши на цьому бар’єрі, він також відчув велику радість. Йому стало дуже цікаво дізнаватися світ культивації.

Теодор більше не боявся «Мистецтва Божого Слова», а навпаки, був зацікавлений ним до самої душі.