Бог над Богами / God over the Gods - Глава 26

У будиночку було дуже мало місця. Було видно, що тут уже давно ніхто не живе, адже всі предмети інтер’єру були покриті пилом.

По центрі кімнати стояв невеличкий стіл, коло якого стояли два стільця. На столі нічого не було. Попід стіну розташовувалося ліжко, воно було не велике, одномісне.

Повздовж двох інших сторін розташовувалися шафи із поличками, на яких де-не-де стояли якісь старі книги і ламаний посуд.

Так як будиночок був маленьким, йому вистачало одного вікна, яке було розташовано біля дверного проходу.

Теодор із Аретою ввійшли в будиночок. Арета роздивлялася інтер’єр цього будиночка. На її обличчі читалося незадоволення, адже це було просто жахливе місце.

Поки Арета роздивлялася, Теодор сів на ліжко і дивлячись на просторову перлину сказав: «Прямо зараз я прийму пігулку Мови, а також я хочу попросити тебе дещо зробити».

Арета повернулася до Теодора. Його стан тіла був жахливий, опіки покрили дуже велику частину його шкіри. Було таке враження, ніби він вижив, після самого страшнішого пожару.

«Кажи, я зроблю»

«Всепоглинаюча вода, може поглинути енергію, яка є у просторі, тому мені потрібно, щоб ти протерла нею все це приміщення, а також якщо зможеш, то якимось чином розпилити її в повітря»

Арета дуже уважно слухала і вона була шокована словами Теодора.

«Я це зроблю, але з часом вона поглине весь будинок… Хіба що, якщо нанести її тонким шаром, але все одно її буде ставати тільки більше»

«Я знаю, але мені це дійсно потрібно. О і ще дещо. Коли я засну, ти скоріш всього захочеш обробити мої рани, але перед тим, як їх обробляти, змочи бинт у Всепоглинаючій воді»

Арета стояла і слухала кожне слово Теодора. Вона все розуміла, тому не перечила, а лише кивнула головою.

Теодор ліг на ліжко і закинув пігулку до рота, після чого ковтнув.

Він моментально заснув.

Арета стояла і дивилася, як Теодор спить мирним сном, але у її серці був ураган, який вона не могла пояснити.

———

Теодор потрапив у свою свідомість. Він знову відчув це божественне почуття блаженства.

Але у нього не було часу насолоджуватися цією атмосферо, адже для нього дорога кожна хвилина.

Теодор закрив очі.

Його думки сконцентрувалися на «Мистецтві Божого Слова» і він знову почав занурюватися, розуміти і культивувати його.

Через деякий час, він знову дійшов до тієї оболонки, яка була раніше. Але на цей раз, вона була дещо тоншою ніж у перший раз.

У Теодора перехоплювало подих, адже він відчував, що ще трішки і він проб’ється крізь неї і ввійде у новий світ.

Оболонка хоч і стала тоншою, але він все одно не міг її навіть тряхнути. Тому він залишився біля неї, щоб набагато краще осягнути «Мистецтво Божого Слова».

——-

Теодор культивував «Мистецтво Божого Слова», а Арета виконувала його доручення.

Вона почала обмивати весь будинок тонким шаром Всепоглинаючої води.

Її руки обпікала вода і вона була шокована. Як Теодор зміг протриматися у Всепоглинаючій воді цілих дві годин, та ще й на глибині в один метр?

Арета уже довго займалася прибиранням і дорученням Теодора, тому вона присіла на стілець, щоб трохи перепочити.

Вона дивилася на Теодора, який лежав непорушно. Але в один момент її очі застигли. Арета щось відчула.

Цього відчуття вона ще ніколи не відчувала, було таке враження, ніби із неї витягується сила і енергія.

Арета була збентежена і вона не знала що коїться. В один момент вона не витримала і застосувала свою силу. Її чуття енергії збільшилося до колосальних розмірів і Арета зрозуміла, що тут відбувається.

Концентрація енергії у просторі стала вдвічі меншої ніж завжди, а все через  Всепоглинаючу воду, яка поглинала цю ж енергію із простору і із неї.

Арета була шокована, невже ця вода дійсно може зменшити концентрацію енергії у просторі. Вона ж її просто нанесла тонким шаром і навіть не розпиляла у повітря, а концентрація стала на порядок меншою.

Арета повільно повернула свою голову до Теодора і подивилася на нього. У її погляді читався шок і якась нова ступінь довіри. Вона тихенько прошепотіла:

«Невже те місце, про яке розказував Тео дійсно може існувати…?»

Зітхання…

«Ехх, так значить цей світ на скільки великий… Звідки ж ти прийшов, Тео?»

У будиночку настала мертва тишина.

Арета зрозуміла, що історія Теодора набагато загадковіша, ніж здається на перший погляд, а також, що від звичайних людей дуже багато чого засекречено, адже озеро із Всепоглинаючою водою набагато загадковіше, ніж їм про нього розказували.

————

Цей день, для Теодора і Арета, став першим стартовим днем. Впродовж трьох місяців Теодор буде виконувати ряд тренувань, а Арета – обробляти його рани і культивувати свої техніки медицини.