Бог над Богами / God over the Gods - Глава 28

Теодор відкрив очі.

Він більше не відчував біль і тиск від Всепоглинаючої води.

Його очі вже в який раз побачили це незвичайне місце, його свідомість.

Теодор не розумів, що із ним сталося і як він взагалі сюди потрапив, адже буквально хвилину назад він був під всепоглинаючою водою у небезпечній ситуації.

Він роздивлявся околиці, але все було як завжди.

—Світло—

Теодор уловив ледь помітний блиск світла, як від падаючої зірки і через мить світла стало занадто багато, через що він не міг бачити, що відбувається.

Світло було занадто дивним. Його колір був не білим і не жовтим, а золотим. Теодор такого світла у своєму житті ще не бачив, адже його густина була набагато більшою за звичайне і було таке враження, ніби його огортає якась дивна і приємна речовина.

З часом світло почало гаснути і збиратися в одну точку.

Все стихло і перед Теодором вимальовувався силует людини.

Спершу цей силует був покритий світлом, через що неможливо було побачити, хто там стояв, але світло почало розсіюватися і частини тіла а потім і все тіло показалося Теодору.

—Шок—

Чорне довге волосся, на обличчі маска, приблизно два метри ростом, все тіло покривала золота луска, а заді звисав дуже довгий, грубий, покритий золотою лускою, хвіст.

Теодор був шокований, він не знав, хто перед ним стоїть і звідки він з’явився у його свідомості.

«Хмм, ти справді зміг культивувати мою техніку?» — запитав чоловік, який стояв перед Теодором.

Теодор мовчав. Він не знав, чи потрібно йому відповідати і що це взагалі за техніка така? Хоча, він і так уже знав, про яку техніку говорить це створіння.

«Хто ти?» — Запитав Теодор.

«Ехх, питанням на питання, так роблять лише дураки, але раз ти зміг культивувати мою техніку, то це значить що ти по крайній мірі маєш щось таке, чого немає в інших.»

Теодор просто мовчав і слухав його.

«Я — Король Драконів і якщо чесно ти мене здивував. Смертний, який на волосинці від загибелі, зміг культивувати перший рівень моєї техніки та ще й у таких юних роках.»

«Ти дракон? Що? Але ж я не відчув прориву і взагалі мій стан тіла абсолютно такий самий, як і завжди.»

«Так, але ти занадто багато думаєш. Техніка «Тіло короля драконів» може культивуватися тільки тим у кому тече моя кров, але є виняток і ти попадаєш саме під нього. Цю техніку можна успішно культивувати, якщо ти знаходишся на волосинці від смерті і то шанс успішного прориву менше одного відсотка, а отже, ти або дуже талановитий, або занадто везучий.»

«Якщо вірити твоїм словам, то я уже вийшов на перший рівень техніки «Тіло Короля Драконів»?»

«Так, але це всього-на-всього перший рівень. Великих змін у своїй свідомості ти не відчуєш, а от зміни із твоїм тілом – це вже зовсім інша історія» — Чоловік почав підходити до Теодора.

Хоча у  свідомості не було землі, по якій можна ходити, але кроки цього чоловіка здавалися занадто важкими, настільки, що було видно, як під ним прогинається ефір, що заповнює цей простір.

Між ними була відстань менше одного метра.

Теодор дивився на цього чоловіка з подивом, адже він ніколи ще не бачив так званого «Короля Драконів».

«Я перегляну твої спогади, стій спокійно» — не давши Теодорові зреагувати, палиць Короля Драконів різко упав йому на лоба і через мить він його забрав.

«…» — Теодор стояв як вкопаний. Він нічого не зрозумів, але у нього було дуже явне відчуття, що його використали, та ще й так швидко.

«Ого, та ти монстр… Культивував мою техніку за один місяць. Ехх, побачила б це Фрея, вона б тебе розцілувала.» — Король Драконів дивився на Теодора із дуже великою цікавістю, через що Теодорові стало моторошно.

«Як ти потрапив у мою свідомість?» — Теодора весь час цікавило це питання.

«Все дуже просто. На моїй техніці стоїть відпечаток душі, через що я можу відчувати носіїв своєї техніки, а також допомагати їм у культивації. Але саме цікаве в тому, що твій сигнал був зовсім інакшим від інших. У мене було враження, ніби мене паралізувало і я відчув дуже велику загрозу для життя, але через пару подихів мене попустило і я відчув тебе. От тільки ти занадто далеко від мене, тому я переніс кусочок своєї душі у твою свідомість. От таким чином я сюди потрапив» — Король Драконів окинув околиці своїм поглядом, після чого повернувся до Теодора і сказав:

«Ти хочеш стати сильнішим?»

А хто б не хотів стати сильнішим? Хіба що дурак. Теодор розумів, що Король Драконів, запитуючи це, уже знав відповідь і був готовий йому допомогти.

«Так, хочу…» — Теодор говорив обережно, адже він розумів, що якщо тут знаходиться лише частинка душі Короля Драконів, значить десь дуже далеко, за мільярди кілометрів звідси, знаходиться справжнє його тіло і сила його у сотні, а то й тисячі разів більша.

«Хех, я готовий тобі допомогти, але у майбутньому, мені буде потрібна твоя допомога, так сказати послуга за послугу» — Король Драконів говорив впевнено,  через що Теодор не сумнівався що він йому допоможе.

«Я згодний із цією умовою» — для Теодора найголовніше прямо зараз вижити, тому йому було все-одно, що це за послугу він має виконати, адже це набагато краще ніж смерть.

«Раз ти згодний, то я  тобі дарую частинку своєї душі, яка зараз перед  тобою. Вона укріпить твою душу і тобі буде набагато простіше культивувати мою техніку, а також твоє тіло з часом буде ставати тільки сильнішим, навіть якщо ти нічого не будеш робити, але запам’ятай, щоб вижити у цьому світі, потрібно бути сильним» — Король Драконів говорив дуже серйозно, через що, Теодор розумів всю важливість допомоги, яку він йому надає.

Теодор кивнув головою і тіло Короля Драконів перетворилося у потік світла, який дуже стрімко направився до центру лоба Теодора, після чого повністю розтворився в ньому.

Теодор закрив очі і після  пару подихів знову їх відкрив. У його очах було видно ледь помітний золотий блиск, який з часом ставав тільки яскравішим.