Бог над Богами / God over the Gods - Глава 4

Після того як Теодор із Розою вийшли з «кімнати для розваг», вони направилися до своїх кімнат і полягавши спати із своїми думками, чикали наступного дня.

Настав день, якого всі чекали із нетерпінням. Сьогодні вони відправляються на експедицію. Для всіх цей острів став якимось дивом із казок. Їх перший досвід, коли вони лише ступили на м’який пісок три дні назад, їх у цьому переконував.

Тому, Теодор швидко зібрався і зійшов у головний зал, звідки повинна була початися експедиція.

Учні із собою могли взяти те що вони вважали за потрібне для дослідів на острові. Теодор взявши із собою портфель, у якому було все для відпочинку, уже стояв у головній залі. Так, він хотів відпочити, а не займатися якимись дослідами.

І ось всі хто мав прийти уже були на місці. Вони чикали вчителів, які і поведуть їх на «казковий» острів.

Теодор стояв сам, але до нього непомітно заді підкралася Роза, вона хотіла його налякати, але тихенько, щоб ніхто не почув.
Один крок…. Два кроки…. Три кроки ііі….
«Кхм! Кхм! Роза, а що ти робиш?» — Роза застигла на місці. Вона була заді Теодора і він на неї не дивився. Тут багато народу, так як він її почув?

Роза випрямилась і із впевненими кроками продовжила свій хід. Зупинившись перед Теодором, вона із байдужістю спитала: «І як ти мене помітив?» —
Теодор подивився на неї здивовано. Вона явно хотіла щось зробити, але зараз було таке враження, ніби вона щойно прийшла і задала питання, яке найперше спало на думку.
«Емм, нуу ти просто ввійшла в зал і я тебе зразу помітив, після чого ти почала нарізати круги і опинилась у мене за спиною, хіба не так? І не треба вдавати ніби нічого не було».
Роза розчервонілась: «Так він зразу мене помітив!» — подумала вона. Але в мить Роза зібралася і сказала: «Я тебе просто провіряла на уважність, хіба ні?»
«Хахах окей, тепер то видно доньку найталановитішої азійської та європейської актриси».
«Не приплітай сюди мою маму, добре? І я взагалі не актриса, я науковець».
«Так так авжеж».
Коли всі розмовляли, у зал ввійшли вчителі. Їх було шестеро. Всі учні були здивовані, невже це на одного вчителя буде припадати близько двадцяти учнів?
«Всім доброго ранку. Сьогодні дуже важливий день для вашого кругозору, тому проявляйте інтерес до всього, що можете побачити. На острові ми пробудемо цілу добу, тому я гадаю, що вам і нам вистачить цього часу щоб хоч трохи познайомитися із цим островом. У нас таких експедицій буде ще дві, тому не розчаровуйтеся, якщо чогось не вспіли, у нас ще багато часу. О і ще дещо. Цей острів відкрили 3 роки назад, але назви так і не дали до сьогодні. Це пов’язано із думками, що розійшлися і із тим, що цей острів унікальний і йому потрібна унікальна назва, його тимчасово називали «Острів Z». І буквально вчора йому дали назву, яку підтримала більшість, і називається він «Оазис»»

Після того як вчителі провели інструктаж і всі наговорилися про нову назву острова, всі направилися до між водних шляхів. Між водний шлях – це труба в якій всередині вакуум і машина, щось типу автобуса, яка може рухатися на дуже великій швидкості. Завдяки їй кораблі уже не в моді, але вона ще не може перевозити дуже багато вантажу, тому кораблі все ще ходять.

Всіх учнів, до обсерваторії можна було швидше переправити через між водній шлях, але вчителі вирішили, що краще нехай це буде корабель.
Отож відстань від обсерваторії до острова була приблизно з пару десятків кілометрів, але завдяки цим шляхам, вони всього на всього за менш ніж одну хвилину дісталися до берега.

Ступивши знову на цей острів, Теодор вже в який раз зрозумів на скільки цей Оазис незвичайний.

«Увага дорогі учні, на Оазисі небезпечних місць майже немає, тому можете ходити спокійно і без нашого нагляду, так як на скелю ви без екіпіровки не вилізете, а в лісі не заблудитися, через його невеликі розміри. Тому хто хоче то можете відпочивати, а у кого дуже великий потяг до науки – вивчайте цей Оазис вздовж і в поперек».

Ось так почалась, на перший погляд безпечна, експедиція.

Дуже багато учнів зразу ринулися в центр Оазису, стараючись дійти до тої чисто зеленої скали. Інші спершу походили на його березі, а пізніше теж пішли до центру. Вчителі так і стояли про щось розмовляючи, після чого вони розклали свій пікнік під найближчим деревом до океану і почали дуже енергійно відпочивати.

Теодор і Роза прогулювалися по берегу Оазису і про щось розмовляли, деколи посміхаючись, або ж взагалі сміючись дуже голосно.

Всім було дуже цікаво і дуже весело, але як завжди є виключення. Ніколи не може все бути ідеально. І ближче до центра Оазису, сиділа одна група людей. У всіх із них теж був піднесений настрій, але у повітрі літала якась невидима, напружена атмосфера. Це була банда Енея. Дивлячись на всіх, Еней сказав із дуже серйозним виразом на обличчі:«Не дуже тіштесь. Ніч все одно стане набагато цікавішою ніж день. А зараз давайте обговоримо план дій…»

Після довгого обговорення плану, вони дійшли до істинного плану, якого і хотіли дотримуватися.

«Хех, Теодор скоро зрозуміє, що з нами вести справи дуже погано для здоров’я. Настане ніч, він засне, хоча краще б він не спав, а то буде дуже просто з ним поквитатися».

На Оазисі час дуже швидко летів і майже ніхто не помітив, як почало темніти. Вчителі кожному роздали палатки і почали їх розкладати. Після чого вже стемніло і стало дуже темно. Було видно лише вогники від різних кострів по острові.

Хтось вже ліг спати, хтось сидів коло вогнища, а хтось ще проводив свої дослідження.

Теодор лежав на березі, дивлячись на небо заповнене зірками і про щось думав. А над ним, прямо між зірками, височів повний місяць, але він був трохи з червонуватим відтінком, начебто попереджуючи про якесь нещастя.