Бог над Богами / God over the Gods - Глава 7
У темній печері, куди не пробивається і крапля світла, сиділи, потушивши свої ліхтарі, Теодор і Роза. Вони чекали приходу своїх ворогів, які повинні були прибути з минути на минуту. Але з того часу, як вони дійшли до кінця печери, пройшло уже не мало часу і Енея зі своєю бандою ще не було навіть чути.
Теодор підвівся і пройшов до кінця повороту, на якому вони повернули раніше. Він повільно подивився з за нього, після чого посвітив ліхтариком.
В одну мить його пройняв неопесуємий шок. Він був настільки шокований, що на деякий час не міг рухатися.
«Як це можливо…? Як вони тут з’явилися…? Чому їх два…? Два… Тунелі!!»
Після того, як Теодор подивився з за повороту, він побачив два нових тунелі, яких раніше там точно не було. Як вони там з’явилися?
—————
Еней вів свою банду по проходу, на якому також не було інших тунелів. Це робило його розслабленим, адже якщо в кінці буде тупік, то Теодору більше нікуди буде тікати.
І ось, пройшовши певну відстань, Еней повернувши за кут проходу… Став як вкопаний.
Там був тупік, а Теодора в тупіку не було.
«Як це? Хіба заді були якісь інші шляхи? Ні ні ні, їх там точно не було. Як так вийшло?»
Всі були шоковані, а найшокованішим був Еней. Він крикнув на свою банду, так як ще ніколи не кричав: «ПОЯСНІТЬ МЕНІ, ЩО ТУТ ВІДБУВАЄТЬСЯ!? ЦЕ ТОЧНО ТА ПЕЧЕРА І ТОЙ ПРОХІД У ЯКИЙ ЗАЙШОВ ТЕОДОР!?»
Ніхто не хотів говорити, тому що якщо хтось щось скаже, на нього зразу ж впаде вся лють Енея. Але все таки хтось вийшов вперед і сказав: «Так, я сам бачив як вони зайшли у цю печеру. І я не знаю чому їх тут немає. Можливо ми десь не помітили вузький прохід через який можна протиснутися.»
Еней подивився на нього і через короткий проміжок часу почав швидко іти до повороту, щоб перевірити всю печеру на наявність цих вузьких проходів.
Коли Еней підійшов до повороту, він встав як вкопаний, не рухаючись ні на йоту.
Вся увага була прикована до нього і вся банда зразу помітила, що щось не так. Вони почали швидко підходити до Енея, щоб перевірити, що там сталося.
Коли всі підійшли, вони також встали як вкопані. Вони і у вісні не могли уявити, що перед ними відкриється така картина.
«Хіба це можливо…? Це явно не маленька щілина… Але як…? І чому ми не бачили…?» Еней заговорив перший і він зламав всю ту тишину, яка була мить назад.
Прямо зараз перед ними, в проході, де раніше не було жодного тунелю уже через кожних 100 метрів виднілися інші тунелі і їх було настільки багато, що очам просто не вірилося. І ці проходи були просто дуже великими, кожен в ширину зіставляв близько восьми метрів, а у висоту як сам тунель.
—————
Теодор стояв задумавшись, яким чином ці два нових тунелі з’явилися, якщо їх там точно не було. Після коротких роздумів він вирішив піти в один із цих проходів. Але вмить спинився перед тунелем, йому спала одна думка, чому досі не було Енея? Він ще трохи подумав і сказав: «Роза, скоріш всього ми попали в якийсь лабіринт із механізмом. Нам потрібно швидко вибиратися і буде добре, якщо ми не зустрінемося із Енеєм.»
Теодор і Роза пішли в один із проходів і почали ходити по цьому «механічному лабіринті».
————-
Еней через деякий час дійшов до того ж висновку що і Теодор. Він із своєю бандою також почали ходити по лабіринті, шукаючи вихід, і паралельно доганяючи Теодора із Розу.
Пройшло пів години.
Теодор, Роза і Еней зі своєю бандою так і не зустрілися, вони навіть тіні одне одного не бачили. За цей час вони уловили певну закономірність лабіринту, він змінювався кожні десять хвилин. Всі вони навіть стали свідками, як одні проходи закриваються, а інші – відкриваються.
Пройшло ще пів години.
В цю мить ліхтарі почали давати збій, ніби на них діяла якась сила, яка перешкоджала їхній роботі. Імунна оболонка зникла,а її замінила якась інша сила, яка давила на їхні тіла, роблячи їхні кроки і дихання все важчими і важчими.
—————
Теодор і Роза почали рухатися повільніше, щоб зберегти сили для ситуації, якщо вони побачать Енея. Вони уже пройшли безліч проходів, але виходу так і не було.
В цей момент пройшло уже десять хвилин з тог часу як в останній раз лабіринт змінювався і він знову почав мінятися.
Один за іншим проходи відкривалися і закривалися, відкриваючи і закриваючи проходи по яких ішли і йтимуть Роза, Теодор і Еней з бандою.
Пройшло сім хвилин.
Еней ішов по проході, дивлячись на тунелі, які були по дві сторони від нього, намагаючись побачити хоч якийсь промінь світла, або ж силует людини.
І тут він помітив у одному із проходів світло, Еней нарешті побачив ту здобич, за якою так довго охотився.
Його реакція була блискавична, він вмить кинувся на те світло І за пару секунд він вже був в п’яти метрах від Теодора і Рози.
ТОП ТОП ТОП ТОП
Теодор почув заді себе звук, ніби хтось біжить. Він також швидко повернувся і побачив Енея , який вже був на відстані від нього близько двох метрів.
Теодор не міг уже нічого зробити, а Еней який уже розігнався, зі всієї сили штовхнув Теодор, після чого той був відкинутий на пару метрів і перекотившись піднявся на ноги і по рефлексу відступив два кроки назад.
Коли Теодор подивився на Енея, то було вже пізно, він тримав Розу, яка всіма силами хотіла вирватися, але в неї нічого не виходило.
Еней дістав ніж і приклав Розі до горла, після чого вона припинила боротьбу, а він сказав: «Теодоре, якщо хоч, щоб з Розою все було гаразд, то підійди до мене, встань на коліна і попроси так ніби просиш у Бога.»
Через мить за Енеєм з’явилися його підопічні і вони стали в полукруг перед Теодором, який досі стояв і дивися на Енея поглядом, який казав, якщо ти хоч щось зробиш Розі, тобі не жити!