Бог над Богами / God over the Gods - Глава 9
Після того, як Роза встигла пробігти в тунель, який зразу ж після цього закрився, вона не зупиняючись все бігла і бігла. Роза й сама не знала, чому вона біжить, і куди саме. Але вона продовжувала все бігти, то вдаряючись об стіну, то падаючи і знову піднімаючись, вона бігла. У Рози не було ліхтарика, вона бачила перед собою лише темряву.
———
Банда, якою керував Еней, прямо зараз помагала йому підвестися і стати на ноги, що у нього із трудом виходило. Але попри весь біль, він все таки встав і зразу почав командувати: «Нам потрібно знайти вихід, але, якщо ми знову побачимо Теодора, то на цей раз, всім вам потрібно дуже швидко реагувати і що як найшвидше догнати і добряче побити. Всі зрозуміли?»
Весь натовп кивнув головою, мовчки погоджуючись з Енеєм. Хлопчина, який раніше знімав відео, дістав телефон.
«Може подивимося відео і заодно оцінимо силу землетрусу?» — запитав хлопчина.
Еней поманив його рукою, після чого той підійшов і почав включати відео. Екран загорівся і перед ними постала картинка, де Теодор стоїть і вже повинен робити поклони.
ВУУУУ ШУУУ
Але тут, не вспівши додивитися відео, знову почався землетрус. І знову всі попадали, але цього разу він завершився набагато швидше чим раніше.
Еней забрав у хлопчини телефон і задумався. Він знову включив відео.
ВУУУУ ШУУУ
Землетрус не заставив себе чикати, він вже в який раз почав трясти лабіринт. Еней швидко вимкнув телефон і землетрус знову зник.
«Скоріш всього цей лабіринт реагує на різні пристрої, електромагнітні коливання і на багато чого іншого, чого досі ми не знаємо». Еней вимкнув телефон і на деякий час наказав вимкнути ліхтарі. І через деякий час знову з’явилася імунна оболонка, якої вони вже давно не відчували.
«Ну ось, що і потрібно було доказати. Давайте трохи відпочинемо без світла, а після чого уже з ним продовжимо шлях». Вся банда зрозуміла у чому була причина тої сили, яка давила на них, а також обвалу. Вони посідали і почали переводити подих, одночасно заспокоюючи себе.
———
На іншій стороні обвалу стояв Теодор. Лабіринт змінився і там де раніше був обвал, опустилася стіна, через що він більше не міг чути Енея з бандою, а також він не знав чи втекла Роза, але по останнім крикам і стонам Енея, які він почув, Теодор надіявся на краще.
Обернувшись і включивши ліхтарик, який досі був із ним, він побачив, що проходів більше не було. Теодор стояв і його оточували чотири стіни в сумі із стелею і підлогою. Можна сказати він зараз був ізольований від усього лабіринту, але він не дуже переживав, Адже йому просто потрібно почекати десять хвилин і прохід сам відкриється.
Теодор потушивши ліхтарик, щоб той не розрядився остаточно, почав чекати. І в цю мить його знову окутала імунна оболонка. Він здивувався, але через деякий час почав думати логічно. Теодор так само, як і Еней почав то вмикати ліхтарик то вимикати і він дійшов абсолютно до того ж висновку, що й Еней, а саме: лабіринт зроблений дивним чином, він може реагувати на дуже багато фізичних явищ і можливо не тільки фізичних.
Теодор вимкнув ліхтарик і також сів відпочивати, насолоджуючись імунною оболонкою.
———-
Пройшло 10 хвилин.
Лабіринт знову почав змінюватися.
Еней, відпочивши і із увімкнутими ліхтариками, повів свою банду по лабіринті, шукаючи вихід.
Тим часом Роза без відпочинку продовжувала бігти в продовж десяти хвилин. Вона багато разів падала і натикалася на стіну, але завжди вставала і бігла все швидше і швидше. У деякий момент вона помітила, що не втомлюється, а навпаки, їй стає все краще і краще. І тут вона дійсно відчула імунну оболонку. Напевне вона Розу підтримувала ще із самого початку, але Роза її не відчула, через той адреналін і шок, який вона отримала раніше.
Роза сконцентрувалася на цій оболонці, забувши, що вона знаходиться у абсолютній темряві і що вона не бачить дороги куди біжить.
БАХ
Роза знову зачепилась за якийсь камінь і впала, але цей раз був найболючішим від усіх інших, через що вона не швидко піднімалася.
ТУУДУУУХХ
Саме в цей момент справа від неї відкрився прохід і вона побачила…
Вона побачила світло, місячне сяйво! Це був вихід!
Роза не вірила своїм очам, вона підійшла ближче до виходу і зробивши ще пару кроків, відчула свіже повітря і вітерець, який м’яко гладив її по всьому тілі і легенько розвіваючи волосся.
Роза обернулася і дивлячись на вхід в лабіринт, тихенько сказала: «Тео, дочекайся мене, я приведу допомогу». Роза в останнє подивилася на цей жахливий тунель і обернувшись, попрямувала прямо до місця, де спали вчителі, напоєні снодійним.
————
Теодор в цей час чекав відкриття нового проходу, але так нічого і не змінилося. Ніякий тунель перед ним не відкрився навіть через п’ять хвилин. Він почав переживати, а що якщо тут, де він зараз знаходиться більше немає тунелів і Теодор застряг тут на віки вічні. Він не хотів про це думати.
Через п’ять хвилин лабіринт знову почав змінюватися. Теодор чекав і чекав, але знову ніякий прохід не відкрився. Він почав хвилюватися і трохи подумавши, а також згадавши, що це скоріш всього механічний лабіринт, він почав облапувати всі стіни підлогу, думаючи, що тут може бути прихована якась плита, або ж кнопка, яка запустить механізм.
Уже пройшло багато часу і лабіринт багато разів змінювався, але в «кімнаті» якій знаходився Теодор все ще нічого не відкрилося і він нічого не знайшов, це була якась безвихідна ситуація. Також у нього розрядився ліхтарик, що поклало його ще в не вигіднішу ситуацію.
———
Еней зі своєю бандою так і блукав по лабіринті, а Роза добігши до вчителів, які спали богатирським сном, почала їх будити, але це було не так просто, як здавалося.
Роза не здавалася, ні вона повинна була розбудити їх прямо зараз, тому вона взяла ніж і легенько провела по руці одного з вчителів, ріжучи його.
ААХ
Учитель швидко проснувся і був наляканий, але побачивши Розу, яка була вся в ранах, він забувся про свій поріз і кинувся до неї, розпитуючи, що з нею сталося.